Димні світи
Глава 5
Елісс мала вищий бал по глобології, але її знання про цю планету були в невеликій мірі почерпнуті з навчальних курсів. В основному ж те, що вона знала, було якимись додатковими відомостями, які їй доводилося зустрічати. Але, зважаючи на все, що вона знала, Моссер був однією з тих планет, що обов'язково варто було відвідати.
От і тепер її думки витали саме навколо цього питання – коли вони, нарешті, пройшли всі необхідні інстанції в космопорті, знайшли представника своєї турфірми, завантажилися в ховер і на великій швидкості, з вітерцем, долали відстань від космопорту до готелю, летячи над розпеченою під променями Зірки піщаною поверхнею. Десь далеко поблискувало сірувато-фіолетовими відтінками Море, а з іншого боку обрію здіймалися гори – усе такі ж голі і пустельні, як і рівнина, що не мала ніякої рослинності, крім штучно вирощеної людськими руками на березі моря в оазисах готелів, що тягнуться на значну відстань уздовж берега, з розсипаними “світлячками”, що вказують ховерам дорогу в темний час доби.
Елісс раділа, що сюди потрапила, і тепер, розглядаючи випалену Зіркою пустелю, вона сподівалася, що за час свого перебування на Моссері зможе побачити і довідатися багато нового, поповнити свої знання про це цікаве місце і підкріпити їх реальними враженнями
У зв'язку з певною ізоляцією, що була властива планеті в минулому, тут розвилася унікальна ендемічна культура, нещодавно порушена всесвітизацією, яка зробила вже багато планет схожими одна на одну неначе близнюки.
Хрональні умови Моссера теж були оптимальними для туристів з Юннексесу. Тривалість доби тут складала 30 годин 17 хвилин, тобто мало чим відрізнялася від звичних умов. А отут ще й завдяки везінню склалося так, що на час їхнього прибуття місцевий час відрізнявся від того, який фіксувався на годинниках туристів на якісь 19 хвилин (за центральним часом).
Місцевими визначними пам'ятками серед піску були залишки архітектурних створінь долюдських цивілізацій, викопані колись з того самого піску людьми, які прийшли, і зовсім солоне Море, єдина водойма на планеті з непридатною для питва водою, із зовсім незрозумілими для обивателів джерелами поповнення. Планета була невеликою і зовсім пустельною. Для аматорів екзотики ідеальне місце, а таких аматорів було дуже багато, судячи з того, як тут була розвинута туристична галузь, а те, що вона була розвинута, ставало очевидно хоча б за кількістю побудованих тут готелів.
***
Незабаром вони вже займалися розміщенням у готелі, іншими справами, пов'язаними з їхнім прибуттям на курорт. Елісс усе ще жваво переживала неприємні враження від космопортів – і юннексесського, і моссерського. Але вона була налаштована оптимістично і сподівалася, що ці пригоди в минулому, тепер вже усе буде добре.
За кілька годин після прибуття в готель, які вони витратили на розташування, розкладання речей у шафки для зручності і схожі на це заняття, вони рушили на першу вечерю.
Сутеніло. З Моря віяв вологий теплий вітер. На Моссері це була ще холодна пора року, тобто відносно холодна. У теплу Елісс ні за що не хотіла б тут опинитися. Але цим пояснювався короткий світловий день. Насправді було ще зовсім рано, всього-на-всього 19-та година, тобто, на місцеві мірки, час раннього вечора. Так, доречно згадати, це були ще і високі широти. В екваторіальній зоні тут, здається, не жили навіть аборигени. А недалеко від полюса ще й взимку Моссер був дуже навіть милим місцем. А цей вітер... Але хіба йшов цей вітер у порівнянні з юннексесським?! І морський. Загалом, непогано.
Що чекало захоплену Елісс у місцевій кантіні? Привітні масовики-затійники поблизу входу. Мистецьки сервіровані столи. Спекота, така важка в порівнянні з морським вітром ззовні. Й... тютюновий дим.
Так, можливо, вона і зациклена, бо постійно звертає увагу тільки на цей дратівливий фактор, але її це серйозно діставало. Просто коли знаєш, які небезпеки на тебе чатують, коли ти вдихаєш чужий дим, будеш вже інстинктивно шарахатися від цього диму.
Інші люди… звичайно, на всіх чатують такі самі небезпеки при пасивному курінні, але багато хто не зважає на це. Звичайно, тютюнові компанії дуже активно працюють у цьому напрямку. Зовсім нещодавно Елісс чула про якесь дослідження, очевидно, влаштоване тютюновою індустрією, під час якого прийшли до висновку, що тютюновий дим зовсім не шкідливий для тих, хто не курить, а лише для самих курців. Ще і у вигляді незалежної й авторитетної думки. А новинні стрічки роздзвонили обнадійливу інформацію по всьому Всесвіту. Скільки, напевно, тепер батьків вважатиме за норму курити поруч зі своїми дітьми, навіть якщо раніше їх щось зупиняло... Елісс згадала про Левеен та її дітей. Їй здавалося, що цей випадок досить типовий, хоча вона і не вивчала питання в подробицях. А деякі батьки ще і не турбуються... Ой-ой. Бідолашні дітлахи!
Адже деякі з них виростають, навіть не припускаючи, що можна десь жити, не вдихаючи тютюнового диму. Якщо він супроводжує їх усе життя, і найближчі люди постійно курять, чи може нормальне життя якось уявлятися їм без тютюнового диму? Напевно, усі вони також, виростаючи, перетворюються з пасивних курців в активних.
***
Незважаючи на те, що їм, зрештою, вдалося знайти місце в секції для некурців, це мало що змінювало. І секція сама була майже невизначена – очевидно, не вистачило позначок, - і ніщо не вказувало на те, що там не можна курити. Крім того, навіть якщо в самій секції не курили, дим все одно проповзав до них з усіх боків. Та й для того, щоб роздобути їжу (усе-таки головною метою перебування тут було харчування), потрібно було подолати велику відстань по зоні для курців, що, природно, було моторошно неприємно. Після цього вибратися на свіже повітря було надзвичайно здорово.
Елісс, звичайно, не подобалося, що можливість споживати велику кількість витончено приготованих страв була пов’язана з необхідністю перебувати у задимленому приміщенні. Ну, просто зовсім не подобалося.
***
Таким чином, постійне потерпання від тютюнового диму було, фактично, єдиним фактором, який затьмарював в іншому прекрасне проведення часу на курорті. Були ще деякі деталі, які створювали незручність, але при бажанні їх можна було охарактеризувати як місцеву специфіку, що лише наповнює відпочинок особливими враженнями про місцеві умови. На Моссері, наприклад, через очевидні кліматичні умови були серйозні проблеми з питною водою – придатних поверхневих вод не було, тому воду добували з глибоких свердловин за великої собівартості, і це, звичайно, створювало деякі проблеми для туристів, що мали іншу ситуацію на власних планетах. А тютюновий дим навряд чи можна було назвати деталлю оригінального місцевого колориту. Створений прибульцями, туристами, він був точно таким само, як і на будь-якій іншій планеті Всесвіту.
