Куріння та діти:що може зробити школа
1. У чому причини куріння?
На це питання можна подивитися, як мінімум, крізь три призми. Перший підхід має на увазі індивідуальні причини початку, продовження і припинення куріння. Людина нібито сама вирішує курити чи ні, адже їй надана вся необхідна інформація для прийняття відповідних рішень. Отже, якщо вона вирішує курити, то й відповідальність лягає на її плечі.
Другий погляд підкреслює, що люди курять, тому що вони залежні від нікотину, наркотичної речовини, яку містять тютюнові вироби. Цьому підходу притаманні медичні акценти.
Зрештою, третій погляд враховує, що на початок, продовження та припинення куріння впливають численні зовнішні фактори, котрі й зумовлюють те чи інше рішення.
Ілюстрацією до наведених поглядів на причини куріння можуть стати два наступних матеріали, опубліковані у різні роки в журналі "SOBER-COOL". Це стаття Костянтина Красовського "Куріння - чий вибір?" й казка автора з Австралії Саймона Чапмена, про лабораторного кролика. Казку переклала Дар'я Семенова, якій на той час було 10 років.
1.1. Куріння - чий вибір?
Під час куріння людина зазвичай сама купує сигарету, сама бере її до рота, сама запалює й затягується димом. Якщо ж вона робить все сама, то виходить, що й за наслідки своїх дій - чи то за пожежу за п'ять хвилин по тому, чи за рак легень років за сорок, вона має відповідати сама, а всі інші аж ніяк не причетні до появи цих наслідків. Такий спрощений погляд надзвичайно вигідний тютюновій індустрії, яка стверджує:
"Адже куріння - свідомий вибір дорослої людини, поінформованої про можливі наслідки такого вибору"
Керуючий зв'язками із засобами масової інформації "Філіп Моріс Україна" Костянтин Рябенко.
До таких висловлювань представники тютюнової індустрії вдаються частенько, оскільки це дозволяє їм виправдати свої дії. Тобто, наша хата з краю, ми лише продаємо потрібний людям товар, а якщо з цими людьми потім щось станеться, то ми за це не відповідаємо. Але наведена фраза - суцільна брехня. Насправді куріння - це НЕ свідомий, НЕ поінформований, Не вибір, Не дорослої, Не людини.
Свідомо курити означає: "Я буду поглинати смердючий (а таким він є для всіх, хто закурює вперше) дим, який місить 43 канцерогени, безліч інших речовин для ... ЧОГО?" Популярне пояснення про стрес не має нічого спільного зі свідомим вибором, оскільки нікотин за своєю природою є стимулянтом і об'єктивно не може полегшити стрес. Але якщо на ПІДсвідомому рівні курець вірить, що куріння (до того ж більше як процес, як ритуал) знімає стрес, то саме так усе й буде. Якщо ж курець переконаний, що куріння - джерело натхнення та наснаги, то для нього воно ним і стане. Курець отримує від куріння те, що заклали у його підсвідомість реклама, думки "знавців" тощо, але зовсім не те, що можна отримати у результаті свідомого аналізу куріння. У курінні нема нічого свідомого.
Вибір передбачає свободу у прийнятті рішень. Але про який вибір може йтися, якщо вночі, у зливу, курець йде до найближчого кіоску за сигаретами. Ні за чим іншим не пішов би, хіба що за горілкою, героїном чи іншим наркотиком, який породжує залежність. Вибір - це свобода, а залежність - це рабство. За даними опитувань, більшість курців хотіли б кинути курити, дехто намагався зробити це, але не зміг вибрати безтютюновий спосіб життя.
Куріння - це відсутність вибору.
Відомо, що переважна більшість курців уперше затяглася тютюновим димом у віці до 18 років. Є, звичайно ж, і ті, котрі закурили у старшому віці, проте зробили вони цей крок, зазвичай, у ситуаціях, типових для життя підлітків: щоб ввійти до певної компанії, від образи на когось тощо. До експериментування з курінням підлітків частенько підштовхує лицемірна боротьба дорослих із курінням "неповнолітніх". Завдяки цьому куріння набуває статусу привабливого атрибуту "дорослості". З погляду по-справжньому дорослої людини, котра хоче якомога повніше реалізувати закладені в ній природою здібності, народити здорових та розумних дітей і т.д., куріння може лише заважати. На думку ж підлітка, куріння може дати те, чого так потребує вік - відчуття причетності до чогось, почуття протесту, символ приналежності до певного кола, - усе це до того ж пов'язується із маркою сигарет. Деякі спеціалісти вважають, що частіше курять ті, хто, будучи немовлям, вдосталь не натішився соскою .
Куріння - це не дорослість.
Якщо підходити до людини як до істоти біологічної, то куріння абсолютно протиприродне явище. Жодна тварина не погодиться добровільно вдихати тютюновий дим. Якщо говорити про людину як істоту духовну, то навряд чи куріння сприяє розвиткові духу. Невипадково жодна із великих світових релігій не заохочує куріння. Куріння індіанців та прибічників інших культів, напевно, мало для них суб'єктивне духовне значення, але об'єктивно шанувальники пов'язаних із курінням культів не створили важливих духовних цінностей. Куріння - не для людини.
Поінформованість курців про наслідки куріння очевидно є недостатньою. Мало хто знає, що кожен другий курець приречений на смерть через пов'язану із курінням хворобу, що куріння небезпечне на будь-якому його рівні, що так звані "легкі сигарети" не менш шкідливі, ніж звичайні. Деякі наслідки, такі як осідання смоли у легенях чи жирові відкладення у кровоносних судинах, мають стовідсоткову ймовірність появи, і справа лише в тому, якою мірою вони проявляються. Науково доведено, що куріння викликає 25 хвороб, але навряд чи знайдеться дільничний лікар, який може правильно назвати хоча б половину з них. До того ж він навряд чи буде інформувати курця навіть про те, що сам знає про куріння. І навіть якщо надати курцеві вичерпну інформацію, він підсвідомо вважатиме, що це може статися з ким завгодно, лише не з ним, особливо якщо курець молодий, він не в змозі уявити себе старим та хворим. Будь-яка людина, яка здатна спроектувати на себе реальний ризик куріння, припиняє курити, бо цей ризик неспіввимірний із позірними перевагами куріння. Куріння - це недостатня поінформованість.
Тютюнові компанії обдурюють й у великому, й у малому. Вони заперечували, що куріння викликає хвороби та залежність, вони приховували склад сигарет, вони навчилися обдурювати "курильну" машину, котра тепер наводить їм будь-які бажані цифри вмісту смол та нікотину, аби надрукувати цю інформацію на пачках. І навіть у висловлюванні, яке вони повторюють як закляття, вони брешуть у кожному слові. І якщо зараз тютюнові компанії декларують, що вони стали відповідальнішими та піклуються, передусім, про своїх споживачів, то нехай добровільно надрукують на пачках сигарет правду:
КУРІННЯ - ЦЕ ПІДСВІДОМА ЗАЛЕЖНІСТЬ НЕРОЗВИНЕНИХ ІСТОТ, ДЕЗІНФОРМОВАНИХ ПРО ЙОГО НЕМИНУЧІ НАСЛІДКИ.
1.2. Лабораторний кролик та дике життя
Саймон Чапмен (Simon Chapman), Австралія
Якось кролику пощастило втекти з лабораторії, у якій він народився та виховувався. Він кинувся навтьоки від будівлі, в якій містилася лабораторія. Його маленькі лапки приємно лоскотала шовкова трава, і вперше в житті він побачив світанок. "Вау! Яка краса!", - думав утікач. Він добіг до живої загорожі, проліз попід нею й побачив інших кроликів. Це були вільні кролики. Вони ласували соковитою травою.
- Гей! - покликав наш кролик. - Я - кролик із лабораторії, і я просто втік. А ви - дикі кролики?
- Так! Приєднуйся до нас, - відповіли вони.
Тоді наш знайомий стрибнув до товариства і також почав апетитно хрумкотіти травою. Це було так чудово!
- А чим ви, дикі кролики, ще займаєтеся? - поцікавився він згодом.
- Справ багато, - відповів один із них. - Бачиш там поле? Це - морква. Ми викопуємо її та їмо.
Наш утікач не відмовився від такого заняття й наступну годину присвятив поїданню найсоковитішої моркви. Це було надзвичайно! Згодом він поцікавився знову:
- А чим ви ще займаєтеся?
- Бачиш ось те поле? То - капустяна грядка. Ми також там ласуємо!
Капуста виявилася настільки смачною, що кролик не повертався до своїх нових знайомих, аж поки не наївся досхочу.
- Хлопці, а може ви ще щось робите? - знову поцікавився втікач. Тоді один із кроликів підійшов й сказав тихенько:
- Є ще щось, що ти маєш спробувати зробити. Бачиш тих кроликів ось там? - він показав на інший бік поля, - це кролики-дівчатка. Ми цілуємо їх! Піди й спробуй зробити те ж саме!
І наш друг на це заняття витратив залишок ранку. Його маленькому серцю аж тісно було в грудях, воно шалено билося, і, врешті-решт, геть знеможений, він повернувся до товариства.
- Це було фантастично! - аж захлинався він.
- Тоді ти лишаєшся з нами? - поцікавився один із диких кроликів у втікача.
- Шкода, я чудово провів час, але я не можу.
Дикі кролики уважно й здивовано подивилися на нього.
- Чому? Нам здалося, що тобі сподобалося?
- Так, - зітхнув утікач, - але я маю повернутися до лабораторії. Я помираю без сигарет.
2. Як тютюнова індустрія вербує нових споживачів
