14. Тютюновий дим містить 43 відомих канцерогенів і сполук, що сприяють формуванню канцерогенів в організмі.
Після абсорбції через легені, канцерогени і канцерогенні метаболіти циркулюють в кровотоці організму. Паління також впливає на метаболізм і діяльність ензимів, що також може вплинути на канцерогенез.
Рак легенів обумовлений смолами тютюнового диму. Ризик розвитку раку легенів залежить від дози і стажу паління: більший стаж і високе споживання збільшують можливість розвитку хвороби. Палії мають у десять разів більшу можливість померти від раку легенів, ніж ті, хто не палить, а запеклі палії - у 15-25 разів більшу, ніж ті, хто не палить. Припинення паління знижує ризик раку легенів. Через 10 років ризик знижується наполовину.
Відповідно до результатів недавнього спільного дослідження Центру Контролю і Профілактики Захворюваності, Національного Інституту Раку й Американського Ракового Товариства у США вперше з 1930-х років знизилася кількість нових випадків раку. Це обумовлено змінами способу життя, особливо зниженням кількості людей, що палять. З 1964 року, коли Головний Лікар США випустив перший звіт про небезпеку паління для здоров'я, кількість американців, що палять, зменшилася на 50%. При цьому в дослідженні висловлюється застереження щодо того, що національні меншини і жінки піддаються більшому ризику: кількість нових випадків раку різко зменшується серед чоловіків, але зростає серед жінок. Це обумовлено тим, що зростання поширеності паління серед жінок відбувалося пізніше, ніж серед чоловіків, і це має як наслідок продовження зростання поширеності раку легенів серед жінок. Крім того, висловлюється застереження, що загальне зниження кількості випадків раку легенів може обернутися назад, якщо зросте поширеність паління серед молоді.
Паління є головною причиною раку ротової порожнини, стравоходу і гортані. Ризик підвищується зі збільшенням нараженості диму і знижується при скороченні споживання тютюну. Вживання алкоголю спільно з палінням посилює дію обох чинників і істотно підвищує ризик цих видів раку.
Паління, щонайменше, вносить свій внесок і, можливо, є причиною розвитку раку сечового міхура, нирок, підшлункової залози, шлунка, шийки матки і вульви, пеніса, ануса, крові і печінки.
Паління впливає на імунну систему. Останні дані дають підстави вважати, що палії з більшою можливістю заражаються ВІЧ-інфекцією (навіть після того, як було прийнято до уваги пов'язану з ризиком поведінку), а у ВІЧ-позитивних паліїв СНІД розвивається швидше, ніж у ВІЧ-позитивних людей, що не палять.
