Питання і відповіді у зв'язку з набуттям чинності 1 липня 2006 року деяких положень законодавства про контроль над тютюном в Україні
ПРЕС-РЕЛІЗ
29 червня 2006 року
1. Чи заборонено з 1 липня куріння в
громадських
місцях України?
Не зовсім так. З 1 липня 2006 року набуває чинності частина 3 статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження і зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» (далі – Закон), яка становить: «У громадських місцях для осіб, які не курять, відводиться не менше ніж 50 відсотків площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію». При цьому частина 2 цієї ж статті, яка становить: «Забороняється куріння тютюнових виробів на робочих місцях та в громадських місцях, за винятком спеціально для цього відведених місць», набула чинності ще 25 жовтня 2005 року.
2. Чим продиктована заборона куріння в громадських місцях?
Закон про звільнення громадських і робочих місць від тютюнового диму приймається заради забезпечення здоров'я і безпеки всіх людей, тих, які курять, і тих, які не курять. Його мета – не примусити курців припинити палити, а захистити всіх людей від примусового вдихання токсичних речовин тютюнового диму (пасивного куріння), хоча як непрямий результат цього заходу частина курців позбувається і активного куріння.
3. Наскільки небезпечним є пасивне куріння?
Науковими дослідженнями встановлено, що тютюновий дим викликає хвороби, інвалідність і смерть у тих, хто наражається на його дію – як тих, хто курить, так і тих, хто не курить. Докладний огляд наукових даних про вплив пасивного куріння на здоров'я російською мовою міститься в книзі «Тютюн і здоров'я» (див. http://adic-ukraine.narod.ru/nosmoking/books/tob-health/193-202.PDF ). 27 червня 2006 року Головний лікар США видав звіт «Наслідки для здоров'я мимовільної нараженості на дію тютюнового диму» ( http://www.cdc.gov/tobacco/sgr/sgr_2006/index.htm ) в якому стверджується, що не існує безпечного рівня нараженості на дію тютюнового диму і що єдиним способом захисту некурящих від тютюнового диму є повна заборона куріння у всіх приміщеннях. За даними звіту, через пасивне куріння в 2005 році в США померло 50 тисяч некурящих людей. Якщо прийняти, що в Україні живе в 6 разів менше людей, ніж в США, а поширеність активного куріння в 2 рази більше (а пасивного ще більше), то виходить, що в Україні від пасивного куріння вмирає приблизно 17 тисяч людей на рік або 2 людини щогодини.
4. Чи є заборона куріння виправданою з погляду міжнародних правових норм?
Обов'язковий для виконання міжнародний договір - Рамкова Конвенція з боротьби проти тютюну ВООЗ (РКБТ), яку вже ратифікувала 131 країна світу (Україна зробила це 6 червня 2006 року), визнає, що наукові дані недвозначно підтверджують, що вплив тютюнового диму є причиною смерті, хвороб та інвалідності. Стаття 8 РКБТ зобов'язала кожну країну вжити заходів, що забезпечують захист від впливу тютюнового диму на робочих місцях усередині приміщень, громадському транспорті й у закритих громадських місцях.
5. В яких ще країнах прийнята заборона куріння в громадських місцях?
Заборона куріння в тих або інших громадських місцях прийнята у всіх країнах світу, питання полягає лише в тому, який перелік цих місць в кожній країні, чи дозволяються в таких місцях окремі приміщення для куріння чи ні, і наскільки дотримуються цієї заборони. Розділення на зони для курців і некурящих звичайно є лише першим кроком в захисті від пасивного куріння. У всіх країнах йде процес як розширення списку місць, де заборонено куріння, так і ліквідації окремих зон для тих, хто курить, і некурящих на користь повної заборони куріння. Наприклад, якщо раніше в літаках були зони для курців і некурящих, то тепер майже на всіх авіалініях курити не можна у всьому салоні літака. Що ж до переліку місць, де повністю заборонено куріння (без розділення на зони для тих, хто курить і некурящих), то він поступово розширявся від дитячих садків і зараз у ряді країн (Ірландія, Італія, Швеція і т.д.) охоплює навіть бари і ресторани, оскільки в цих країнах визнано право офіціантів і барменів дихати чистим повітрям на своєму робочому місці. На жаль, заборона, яка вводиться в Україні, далеко відстає від найбільш прогресивних в цьому відношенні країн, оскільки дозволяє майже всюди відводити окремі приміщення для куріння, тим самим наражаючи на небезпеку людей, які працюють в цих приміщеннях.
6. Чи є ефективною заборона куріння в громадських місцях?
Якщо цієї заборони послідовно дотримуються, то так. Наприклад, в Італії за рік після введення заборони 500 тисяч людей кинули палити, а продаж сигарет знизився на 8%. Крім того, за даними Міністерства охорони здоров'я Італії, за цей період значно скоротилася кількість випадків інфаркту міокарду.
7. Чи підтримує населення заборону куріння в громадських місцях?
За даними національного репрезентативного опитування, проведеного в 2005 році Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), 96% громадян України погодилися з тим, що необхідно захищати права некурящих шляхом заборони куріння в громадських місцях.
8. Чи постраждають ресторани і кафе від заборони куріння?
В Україні ті кафе і ресторани, які мають хоча б два зали, мають повну нагоду приймати клієнтів, як тих, які курять, так і некурящих. У всіх країнах і містах, де було введено повну заборону куріння в ресторанах і барах, сектор громадського харчування в цілому не постраждав, оскільки деякий відтік курців був з лишком компенсований некурящими, які стали частіше харчуватися поза домом.
9. Чи потрібно ділити приміщення всіх кафе і ресторанів України навпіл – для тих, хто курить, і тих, хто не курить?
Ні, закон чітко говорить, що «у громадських місцях для осіб, які не курять, відводиться НЕ МЕНШЕ ніж 50 відсотків площі цих громадських місць, розміщеної так, щоб тютюновий дим не поширювався на цю територію». Розділення залу якоюсь тимчасовою стіною або ввімкнення окремого вентилятору в частині залу не вирішує проблеми, оскільки частина тютюнового диму буде все одно поширюватись на зону, де не курять. Тому у власників ресторанів, де є два зали, рішення просте: в малому залі курять, у великому – не курять. Власникам же тих закладів, де є всього один зал, не залишається нічого іншого, як примусити всіх своїх клієнтів і працівників дихати чистим повітрям.
10. Чи обов'язково відводити спеціальні місця для куріння?
Іноді положення частини 2 статті 13 Закону про те, що «власник або уповноважені ним особи, чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння,» трактується таким чином, що місця для куріння є обов'язковими у всіх спорудах і приміщеннях, що послідовно призводить до ідеї обов'язковості відведення місць для куріння у дитячих садках. Насправді таке трактування суперечить положенням частини 3 статті 13 про те, що для осіб, які не курять, відводиться не менше 50% площі (тобто до 100%) і не згадується про площу місць для тих, хто курить. До того ж вимога про те, щоб тютюновий дим не розповсюджувався на територію для тих, хто не курить, робить технічно неможливим виділення місць для куріння в окремих приміщеннях і в деяких спорудах. На нашу думку, зобов'язання власників або орендарів стосуються лише вимог до місць для куріння, якщо такі виділяються, а саме: 1) обладнання їх витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму, 2) розміщення інформації про розташування таких місць; 3) розміщення інформації про шкоду, якої завдає здоров'ю людини куріння.
11. Які покарання понесуть порушники заборони куріння в громадських місцях?
З 25 жовтня 2005 року діє стаття 1751 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій сказано, що куріння тютюнових виробів в місцях, де це заборонено законом, тягне за собою попередження або накладення штрафу від 17 до 85 гривень. Важливо підкреслити, що працівники правоохоронних органів мають право лише скласти протокол про це правопорушення і передати його у відповідну комісію, яка визначить розмір штрафу, але не можуть стягувати штраф самостійно. Що стосується власників закладів громадського харчування, то, дозволяючи своїм клієнтам курити у не відведених для цього місцях, вони, крім порушення норм Закону України, порушують також пункт 3.10 «Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування», нова редакція якого була затверджена Міністерством економіки Наказом № 170 від 17.05.2006. На жаль, прямих штрафних санкцій для таких власників законодавством України не передбачено, а, наприклад, в Шотландії, де для курців передбачений штраф в 50 фунтів, менеджеру, що не зумів забезпечити виконання закону на підвідомчій території, загрожує штраф в 200 фунтів.
12. Що належить до громадських місць, де заборонене куріння?
Згідно Закону, «громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони». Таким чином, заклади громадського харчування відносяться до громадських місць, де куріння заборонено, а вулиці і зупинки громадського транспорту, навіть при великому скупченні там людей, ні. При цьому Закон дозволяє органам місцевого самоврядування вводити заборону куріння і в інших місцях, і, наприклад, міськрада Черкас заборонила куріння на зупинках громадського транспорту і в 50-метровій зоні навколо них.
13. Чи будуть в Україні дотримуватись заборони куріння в громадських місцях?
Міжнародний досвід показує, що населення з розумінням ставиться до таких заборон за умови, що держава виділяє ресурси для їх дотримання і активно працює із ЗМІ. Наприклад, в Ірландії перед введенням заборони було виділено і навчено 400 спеціальних інспекторів і широко повідомлено номер телефону, по якому можна було сповістити про порушення. В Італії, де заборона набула чинності в опівночі 10 січня, в 5 хвилин на першу цього дня поліцейський оштрафував курця, і про це повідомили всі ЗМІ Італії і не тільки. Нагадаємо, що в цих країнах була введена повна (а не часткова, як в Україні) заборона куріння в барах і ресторанах, але, завдяки вжитим заходам, цієї заборони там, як правило, дотримуються. В Україні ж держава поки що не виділила жодних людських або матеріальних ресурсів для дотримання заборони куріння в громадських місцях і її пропаганду в ЗМІ, тому сподіватися на суворе дотримання заборони куріння в громадських місцях, на жаль, не доводиться.
14. Яка поширеність куріння в Україні?
Згідно результатів опитування КМІС 2005 року, в Україні курить (щодня і іноді) 41% населення старше 15 років, 50% є некурящими, а 9% - колишніми курцями. Серед чоловіків це співвідношення складає 67% - 18% - 15%, а серед жінок 20% - 76% - 4%. Для порівняння, в 25 країнах Європейського Союзу в середньому теж в 2005 році співвідношення курців – некурящих – колишніх курців складало 32%-47%-21%. При цьому, за даними опитування КМІС, майже половина колишніх курців і некурящих України повідомляє про те, що щодня вимушені піддаватися примусовому впливу тютюнового диму.
Цей матеріал російською мовою розміщено на сайті Ресурсного центру з контролю над тютюном: http://adic-ukraine.narod.ru/nosmoking/contact/tem/20.htm
