20. Влада або дозволяє паління, забороняючи тим самим чисте повітря, або вона хоче мати чисте повітря, і тоді забороняє паління.
Право людини дихати чистим повітрям є очевидним фундаментальним правом, записаним у багатьох деклараціях, хартіях і законах, національних і міжнародних, і особливо в тих, що стосуються промислової гігієни й умов праці. Зараз є недвозначні докази того, що тютюновий дим, що дратує й отруює, забруднює і викликає рак, є смертельним продуктом. Він вбиває набагато більше працівників, ніж промислові захворювання і фатальні нещасні випадки на виробництві, разом узяті. Той факт, що люди змушені наражатися на дію тютюнового диму в суспільних місцях проти своєї волі, є нестерпним. Необхідно припинити тютюнову агресію з боку запеклих паліїв. Повинна бути введена повна заборона паління в місцях суспільного і колективного життя, робочих місцях, відкритих або закритих, державних або приватних, куди є доступ публіки.
Ні в якому разі так звані особисті робочі помешкання не повинні класифікуватися як помешкання, де дозволене паління. Це обумовлено тим, що особистих робочих помешкань як таких насправді не існує. Того, хто займає так зване "особисте робоче помешкання", регулярно відвідують колеги й інші люди. З цією метою воно оснащене декількома стільцями, щоб відвідувачам було де сісти. Розмови про "особисте робоче помешкання" є тому оманними.
Паліям дається дві можливості: або палити в кімнатах для паління, якщо такі надані для їхнього використання (ці кімнати повинні бути закриті й ізольовані, обладнані повітряними пробками і поглинателями диму), або ж палити на відкритому повітрі, якщо таких кімнат немає.
За умови, що воно ефективно виконується, законодавство про паління в суспільних місцях і на виробництві зменшило б ризик піддатися мимовільному впливу тютюнового диму і захистило б права тих, хто не палить, на вільне від диму середовище. Законодавство, з одного боку, утримує молодих людей від паління шляхом передачі ідеї, що паління є соціально неприйнятним, з іншого боку, воно надає підтримку величезній кількості паліїв, що хочуть кинути. Законодавство зміцнює суспільну безпеку шляхом зниження ризику пожежі і збитку помешканням і меблям. Законодавчі обмеження повинні бути доповнені освітою і пропагандою, як для широкої громадськості, так і для політиків, на тему переваг створення зони, вільної від тютюнового диму. Для створення вільних від диму робочих місць, що особливо важливе там, де навколишнє середовище забруднене, необхідна спільна діяльність державних органів і профспілок.
Солідні наукові праці показують, що обмеження вторинного тютюнового диму знижують ризик смерті і хвороби у тих, хто не палить, а серед них тисяч дітей з астмою й іншими респіраторними захворюваннями, а також призводять до того, що багато паліїв кидають цю звичку.
