6. Вживання бездимного тютюну пов'язане зі значним ризиком для здоров'я. Воно не є безпечною заміною паління сигарет та може викликати рак і ряд інших захворювань ротової порожнини, а також призвести до нікотинової залежності.
Бездимні тютюнові продукти вживаються шляхом ссання, жування і вдихання без того, щоб тютюн горів. При споживанні через рот нікотин із тютюну абсорбується через слизову оболонку рота, а при споживанні через ніс - через слизувату носа. Бездимний тютюн містить нікотин у такій самій або ж навіть більшій кількості, як і сигарети, а дослідження показали, що споживач бездимного тютюну може досягти такого ж або навіть більш високого рівня нікотину в крові, як і той, хто палить сигарети. Немає ніякого сумніву, що ці продукти викликають залежність.
Бездимний тютюн найбільш широко використовується в Скандинавії і США. У деяких країнах (Австралія, Польща, більшість країн ЄС та інші), де його споживання не вкоренилося серед населення, уряди заборонили цей продукт, щоб запобігти розвитку серйозної проблеми охорони суспільного здоров'я. У інших країнах законодавчо прийняті різноманітні форми обмежень.
До найбільш помітних медичних наслідків, пов'язаних із бездимним тютюном, належать неприємний запах із рота, зміна кольору зубів і пломб, руйнація зубів, карієс, атрофія ясен, лейкоплакія (дистрофічна зміна слизуватої оболонки), нікотинова залежність і різноманітні форми раку. Споживання бездимного тютюну призводить до виникнення раку ясен, ротової порожнини, глотки, гортані і стравоходу. Також повідомлялося про його зв'язок із розвитком бородавчастих карцином. Бездимний тютюн може також впливати на розвиток серцево-судинних захворювань і інсультів у зв'язку зі зростанням кров'яного тиску, звуженням кровоносних судин і порушенням серцевого ритму.
Споживання бездимного тютюну викликає у молодих людей серйозні медичні наслідки, що швидко розвиваються, хоча звичайно не фатальними. Атрофія ясен та/або лейкоплакія зустрічається в приблизно 40-60% споживачів бездимного тютюну. Лейкоплакія - це ушкодження м'якої тканини, що складається з білої плями або нальоту, які не можна видалити. Лейкоплакія в ротовій порожнині з можливістю в 5% несе із собою потенціал виникнення злоякісної пухлини протягом 5 років. Якщо споживання бездимного тютюну припиняється, лейкоплакія поступово регресує або цілком зникає.
Оскільки поширеність паління сигарет у деяких індустріальних країнах знижується, тютюнові компанії стали шукати нові продукти, що можна викинути на нові ринки. Бездимний тютюн у формі жувального тютюну був першим із таких продуктів. Два головних виробника в США і Швеції почали агресивну маркетингову кампанію в 1970-х роках. Традиційні продукти одержали нову упаковку і були подані в виді нової модної форми споживання тютюну. Головною метою маркетингу були хлопчики підлітки, але новий продукт також рекламувалася як соціально прийнятна і менш небезпечна альтернатива палінню сигарет. Стратегія була настільки успішною, що в той час як у 1970 році всього близько 1% підлітків і молодих чоловіків у США вживали бездимний тютюн, 1985 року 25% білих чоловіків у віці 18-24 років вживали нюхальний або жувальний тютюн. У Швеції спостерігалася аналогічна тенденція. Успіх цих продуктів підтвердив, який ефект на молодь може чинити реклама тютюнових виробів, і продемонстрував цинізм виробників, що заявляють, що реклама тютюну спрямована тільки на вибір марок, а не на притягнення нових споживачів.
