ур≥нн¤ та д≥ти: ¤к захистити права дитини
ƒодаток
¬икористан≥ в брошур≥ статт≥ онвенц≥њ про права дитини
—татт¤ 1
ƒл¤ ц≥лей ц≥Їњ онвенц≥њ дитиною Ї кожна людська ≥стота до дос¤гненн¤ 18-р≥чного в≥ку, ¤кщо за законом, застосовуваним до даноњ особи, вона не дос¤гаЇ повнол≥тт¤ ран≥ше.
—татт¤ 3
1. ¬ ус≥х д≥¤х щодо д≥тей, незалежно в≥д того, зд≥йснюютьс¤ вони державними чи приватними установами, що займаютьс¤ питанн¤ми соц≥ального забезпеченн¤, судами, адм≥н≥стративними чи законодавчими органами, першочергова увага прид≥л¤Їтьс¤ ¤кнайкращому забезпеченню ≥нтерес≥в дитини.
2. ƒержави-учасниц≥ зобов'¤зуютьс¤ забезпечити дитин≥ такий захист ≥ п≥клуванн¤, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ њњ благополучч¤, беручи до уваги права й обов'¤зки њњ батьк≥в, оп≥кун≥в чи ≥нших ос≥б, ¤к≥ в≥дпов≥дають за нењ за законом, ≥ з ц≥Їю метою вживають вс≥х в≥дпов≥дних законодавчих ≥ адм≥н≥стративних заход≥в.
3. ƒержави-учасниц≥ забезпечують, щоб установи, служби ≥ органи, в≥дпов≥дальн≥ за п≥клуванн¤ про д≥тей або њх захист, в≥дпов≥дали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галуз≥ безпеки й охорони здоров'¤ та з точки зору численност≥ ≥ придатност≥ њх персоналу, а також компетентного нагл¤ду.
—татт¤ 12
1. ƒержави-учасниц≥ забезпечують дитин≥, здатн≥й сформулювати власн≥ погл¤ди, право в≥льно висловлювати ц≥ погл¤ди з ус≥х питань, що торкаютьс¤ дитини, причому погл¤дам дитини прид≥л¤Їтьс¤ належна увага зг≥дно з њњ в≥ком ≥ зр≥л≥стю.
2. « ц≥Їю метою дитин≥, зокрема, надаЇтьс¤ можлив≥сть бути заслуханою в ход≥ будь-¤кого судового чи адм≥н≥стративного розгл¤ду, що торкаЇтьс¤ дитини, безпосередньо або через представника чи в≥дпов≥дний орган у пор¤дку, передбаченому процесуальними нормами нац≥онального законодавства.
—татт¤ 13
1. ƒитина маЇ право в≥льно висловлювати своњ думки; це право включаЇ свободу шукати, одержувати ≥ передавати ≥нформац≥ю та ≥дењ будь-¤кого роду незалежно в≥д кордон≥в в усн≥й, письмов≥й чи друкован≥й форм≥, у форм≥ твор≥в мистецтва чи за допомогою ≥нших засоб≥в на виб≥р дитини.
2. «д≥йсненн¤ цього права може зазнавати де¤ких обмежень, проте ними можуть бути лише т≥ обмеженн¤, ¤к≥ передбачен≥ законом ≥ необх≥дн≥:
a) дл¤ поваги прав ≥ репутац≥њ ≥нших ос≥б; або
b) дл¤ охорони державноњ безпеки, громадського пор¤дку, або здоров'¤, або морал≥ населенн¤.
—татт¤ 17
ƒержави-учасниц≥ визнають важливу роль засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ ≥ забезпечують, щоб дитина мала доступ до ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в ≥з р≥зних нац≥ональних ≥ м≥жнародних джерел, особливо до таких ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, ¤к≥ спр¤мован≥ на спри¤нн¤ соц≥альному, духовному ≥ моральному благополуччю, а також здоровому ф≥зичному ≥ псих≥чному розвитку дитини. « ц≥Їю метою ƒержави-учасниц≥:
a) спри¤ють засобам масовоњ ≥нформац≥њ у поширенн≥ ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, корисних дл¤ дитини в соц≥альному ≥ культурному в≥дношенн¤х та в дус≥ статт≥ 29;
b) спри¤ють м≥жнародному сп≥вроб≥тництву в галуз≥ п≥дготовки, обм≥ну та поширенн¤ такоњ ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, що надход¤ть ≥з р≥зних культурних, нац≥ональних ≥ м≥жнародних джерел;
c) спри¤ють виданню ≥ розповсюдженню дит¤чоњ л≥тератури;
d) спри¤ють засобам масовоњ ≥нформац≥њ у прид≥ленн≥ особливоњ уваги мовним потребам дитини, ¤ка належить до ¤коњ-небудь групи меншостей або до кор≥нного населенн¤;
e) спри¤ють розробц≥ належних принцип≥в захисту дитини в≥д ≥нформац≥њ ≥ матер≥ал≥в, що завдають шкоди њњ благополуччю, враховуючи положенн¤ статей 13 ≥ 18.
—татт¤ 18
1. ƒержави-учасниц≥ докладають вс≥х можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнанн¤ принципу загальноњ та однаковоњ в≥дпов≥дальност≥ обох батьк≥в за вихованн¤ ≥ розвиток дитини. Ѕатьки або у в≥дпов≥дних випадках законн≥ оп≥куни несуть основну в≥дпов≥дальн≥сть за вихованн¤ ≥ розвиток дитини. Ќайкращ≥ ≥нтереси дитини Ї предметом њх основного п≥клуванн¤.
2. « метою гарантуванн¤ ≥ спри¤нн¤ зд≥йсненню прав, викладених у ц≥й онвенц≥њ, ƒержави-учасниц≥ надають батькам ≥ законним оп≥кунам належну допомогу у виконанн≥ ними своњх обов'¤зк≥в по вихованню д≥тей та забезпечують розвиток мереж≥ дит¤чих установ.
3. ƒержави-учасниц≥ вживають вс≥х необх≥дних заход≥в дл¤ забезпеченн¤ того, щоб д≥ти, батьки ¤ких працюють, мали право користуватис¤ призначеними дл¤ них службами й установами по догл¤ду за д≥тьми.
—татт¤ 24
1. ƒержави-учасниц≥ визнають право дитини на користуванн¤ найб≥льш досконалими послугами системи охорони здоров'¤ та засобами л≥куванн¤ хвороб ≥ в≥дновленн¤ здоров'¤. ƒержави-учасниц≥ намагаютьс¤ забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до под≥бних послуг системи охорони здоров'¤.
2. ƒержави-учасниц≥ домагаютьс¤ повного зд≥йсненн¤ цього права, зокрема, вживають заход≥в щодо:
a) зниженн¤ р≥вн¤ смертност≥ немовл¤т ≥ дит¤чоњ смертност≥;
b) забезпеченн¤ наданн¤ необх≥дноњ медичноњ допомоги та охорони здоров'¤ вс≥х д≥тей з прид≥ленн¤м першочерговоњ уваги розвитку первинноњ медико-сан≥тарноњ допомоги;
c) боротьби з хворобами ≥ недоњданн¤м, у тому числ≥ в межах первинноњ медико-сан≥тарноњ допомоги, шл¤хом, пор¤д з ≥ншим, застосуванн¤ легкодоступноњ технолог≥њ та наданн¤ достатньоњ к≥лькост≥ поживного продовольства та чистоњ питноњ води, беручи до уваги небезпеку ≥ ризик забрудненн¤ навколишнього середовища;
d) наданн¤ матер¤м належних послуг по охорон≥ здоров'¤ у допологовий ≥ п≥сл¤пологовий пер≥оди;
e) забезпеченн¤ ≥нформац≥Їю вс≥х прошарк≥в сусп≥льства, зокрема, батьк≥в ≥ д≥тей, щодо здоров'¤ ≥ харчуванн¤ д≥тей, переваги грудного годуванн¤, г≥г≥Їни, сан≥тар≥њ середовища перебуванн¤ дитини ≥ запоб≥ганн¤ нещасним випадкам, а також доступу до осв≥ти та п≥дтримки у використанн≥ цих знань;
i) розвитку просв≥тницькоњ роботи та послуг у галуз≥ проф≥лактичноњ медичноњ допомоги та плануванн¤ розм≥ру с≥м'њ.
3. ƒержави-учасниц≥ вживають будь-¤ких ефективних ≥ необх≥дних заход≥в ≥з метою скасуванн¤ традиц≥йноњ практики, що негативно впливаЇ на здоров'¤ д≥тей.
4. ƒержави-учасниц≥ зобов'¤зан≥ спри¤ти м≥жнародному сп≥вроб≥тництву ≥ розвивати його з метою поступового дос¤гненн¤ повного зд≥йсненн¤ права, ¤ке визнаЇтьс¤ в ц≥й статт≥. ” зв'¤зку з цим особлива увага маЇ прид≥л¤тис¤ потребам крањн, що розвиваютьс¤.
—татт¤ 27
1. ƒержави-учасниц≥ визнають право кожноњ дитини на р≥вень житт¤, необх≥дний дл¤ ф≥зичного, розумового, духовного, морального ≥ соц≥ального розвитку дитини.
2. Ѕатько(-ки) або ≥нш≥ особи, ¤к≥ виховують дитину, несуть основну в≥дпов≥дальн≥сть за забезпеченн¤ в межах своњх зд≥бностей ≥ ф≥нансових можливостей умов житт¤, необх≥дних дл¤ розвитку дитини.
3. ƒержави-учасниц≥ в≥дпов≥дно до нац≥ональних умов ≥ в межах своњх можливостей вживають необх≥дних заход≥в щодо наданн¤ допомоги батькам та ≥ншим особам, ¤к≥ виховують д≥тей, у зд≥йсненн≥ цього права ≥ у випадку необх≥дност≥ надають матер≥альну допомогу ≥ п≥дтримують програми, особливо щодо забезпеченн¤ дитини харчуванн¤м, од¤гом ≥ житлом.
4. ƒержави-учасниц≥ вживають вс≥х необх≥дних заход≥в щодо забезпеченн¤ в≥дновленн¤ утриманн¤ дитини батьками або ≥ншими особами, ¤к≥ в≥дпов≥дають за дитину ¤к усередин≥ ƒержави-учасниц≥, так ≥ за кордоном. «окрема, ¤кщо особа, ¤ка несе ф≥нансову в≥дпов≥дальн≥сть за дитину, ≥ дитина проживають в р≥зних державах, ƒержави-учасниц≥ спри¤ють приЇднанню до м≥жнародних угод або укладенню таких угод, а також дос¤гненню ≥нших в≥дпов≥дних домовленостей.
—татт¤ 29
1. ƒержави-учасниц≥ погоджуютьс¤ щодо того, що осв≥та дитини маЇ бути спр¤мована на:
a) розвиток особи, талант≥в, розумових ≥ ф≥зичних зд≥бностей дитини в найповн≥шому обс¤з≥;
b) вихованн¤ поваги до прав людини та основних свобод, а також принцип≥в, проголошених у —татут≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й;
c) вихованн¤ поваги до батьк≥в дитини, њњ культурноњ самобутност≥, мови ≥ нац≥ональних ц≥нностей крањни, в ¤к≥й дитина проживаЇ, крањни њњ походженн¤ та до цив≥л≥зац≥й, в≥дм≥нних в≥д њњ власноњ;
d) п≥дготовку дитини до св≥домого житт¤ у в≥льному сусп≥льств≥ в дус≥ розум≥нн¤, миру, терпимост≥, р≥вноправност≥ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок та дружби м≥ж ус≥ма народами, етн≥чними, нац≥ональними ≥ рел≥г≥йними групами, а також особами з кор≥нного населенн¤;
e) вихованн¤ поваги до навколишньоњ природи.
2. ∆одна частина ц≥Їњ статт≥ або статт≥ 28 не тлумачитьс¤ ¤к така, що обмежуЇ свободу окремих ос≥б ≥ орган≥в створювати учбов≥ заклади та керувати ними за умови пост≥йного додержанн¤ принцип≥в, викладених у пункт≥ 1 ц≥Їњ статт≥, та виконанн¤ вимоги того, щоб осв≥та, ¤ку одержують в таких учбових закладах, в≥дпов≥дала м≥н≥мальним нормам, що можуть бути встановлен≥ державою.
